| Головна » Файли » Мої файли |
Чи готова ваша дитина до школи?
| 20.01.2011, 16:33 | |
| Ось і Новорічні свята пробігли. А мої четвертокласники так чекали їх! Знову навчання, а там і літечко прийде, канікули і 5 клас. Попрощаємось… І [color=blue]радісно , і сумно водночас. Радісно, бо бачу, якими розумними і дорослими стали мої учні. А сумно, бо так звикла я до них, полюбила, бо вони вже мої, рідні. Настане 1 вересня. І знову зустріну на порозі своїх, але уже інших першокласників. В пишних бантах, з великими букетами в руках (що за ними їх ледь видно), таких кумедних і безпосередніх. Зайдемо в клас, сядемо за парти. Що чекає їх попереду? Успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? А може, низка неприємностей, хвороби, нотації вчителів, невдоволення тата й мами? Багато залежить від того, наскільки дитина готова до навчання, чи не поквапилися батьки з відправкою її до школи, чи зуміли психологічно підготувати малюка до нового етапу в житті і (що не менш важливо!) чи готові вони до нього самі. Питання, з якого віку віддавати малюка до школи, не таке вже й просте. На перший погляд може видатися, що коли дитина вміє читати,писати і рахувати, то її вже час віддавати до школи. Але якщо вона не вміє цього робити – це не проблема, учитель навчить її. На мій погляд, важливий не той обсяг знань, умінь та навичок, яким володіє дитина, а її здатність до навчання. На моє тверде переконання, значно важливіше навчити малюка чути дорослих та дітей, розуміти сказане. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання в школі можливе лише за умови, що на момент вступу дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку. Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. Нерідко трапляється, що малюк відстає в розвитку навіть від своїх однолітків. Причин може бути багато — часті хвороби, які «загальмували» дозрівання маляти, різного роду нервові розлади, просто особливий індивідуальний «графік» дозрівання нервової системи. Тому обов’яз¬ково слід проконсультуватися у педіатра, який спостерігає дитину, котрий визначить рівень біологічного розвитку і стан здоро¬в’я, а також у невропатолога, котрий перевірить ступінь зрілості нервової системи. А щодо інших чинників, то бажана консультація психолога. Із психологічної точки зору не менш важливою є готовність дитини до нового соціального ста¬тусу школяра, що включає готовність до нових форм спілкування — субординації стосовно дорослих і почуття товариства стосовно однолітків. Варто переконатися, що без п’яти хвилин першо¬класник поважає дорослих, визнає їхній авторитет, виконує їхні вимоги, адекватно реагує на зауваження, готовий виправляти свої помилки, у нього достатньою мірою розвинені самосвідомість і самооцінка. І якщо стає зро¬зумілим, що малюк не вміє поводитися на уроці, не рахується з інтересами інших людей, не готовий до колективної діяльності, то це значно серйозніше, аніж якщо він погано пише, повільно читає чи невпевнено рахує. У нормі дитина всіма силами прагне посісти нове, більш «доросле» становище в житті і докладає до цього певних зусиль — переборює невпевненість, страх, сором’язливість, намагається правильно поводитися. А от дитина, яка не готова до школи, навпаки, намагатиметься штучно затриматися в ранньому дитинстві. Серйозною перешкодою до навчання може стати недостатньо розвинена емоційно-вольова сфера психіки дитини. У цьому разі малюк не може примусити себе робити те, що йому не дуже цікаво, досить довго концентрувати увагу, швидко переключатися з одного виду діяльності на інший, слухати і слухатися дорослих. У нього не сформована здорова пізнавальна мотивація до навчання. Наші першокласники дуже часто вчаться, щоб учителька похвалила, щоб мама не гримала, щоб тато пустив гуляти, бабуся сунула «грошенята». А батьки не втомлюються повторювати, що вчитися треба лише для того, щоб вдало влаштуватися в житті. Чи варто дивуватися, що в наших дітях рідко сформовані пізнавальна активність, здорова цікавість, інтерес до нового, азарт подолання невдач? Психологи вважають, що саме у 6-7 років формується моральна сфера людини. Саме у цьому віці дитина засвоює «що таке добре, а що таке погано». І якщо дуже багато аспектів розвитку можна перекласти на сторонніх (гувернанток, репетиторів, секції, гуртки, садки і «особливі» школи), то засади моральності закладаються в сім’ї. І жодним чином не нотаціями і моралями, а способом життя, судженнями, вчинками, неквапливими розмовами «про все», спільним обговоренням прочитаного. Дитяча психіка вирізняється пластичністю, але при цьому розвиток одних особистісних якостей нерідко йде на шкоду іншим. Саме моральна сфера часто пригнічується і придушується в процесі гонитви за дедалі більшими знаннями й уміннями дитини. І в цьому разі посилюється ризик формування патологічних стосунків із вчителями й однолітками. У результаті ескалації інтелектуального розвитку може сформуватися такий собі «головастик», ходячий комп’ютер, біоробот. Він живий і дуже розумний, але не вміє товаришувати, любити, шкодувати, співчувати, піклуватися, ділитися, поступатися своїми інтересами, дотримуватися правил гри. Його горе й радості примітивні, його душевний світ бідний. Хоча основної помилки батьки найчастіше за все припускаються не тоді, коли вони завчасно віддають свого малюка до школи, а коли він у три роки знає літери й цифри, але не вміє зав’язати шнурки і підтягти штани.... Дуже важливою якістю готовності дитини до школи є розумова активність дитини. Іншими словами це цікавість дитини. Цікаві діти з радістю беруться до шкільного навчання, охоче виконують усі навчальні завдання. Розумова активність проявляється і в здатності доводити розпочату розумову роботу до успішного завершення. До розумових здібностей належить також короткочасна пам’ять. Ця здатність важлива для сприймання та відтворення невеликих порцій інформації, необхідної для виконання певного завдання. Учневі доводиться утримувати в пам’яті різні розпорядження та вказівки вчителя, пам’ятати речення, яке він переписує в зошит із підручника і т. ін.. Розвинені здібності уваги – необхідна умова навчання дитини в школі. Ці здібності складаються з уміння не відволікаючись працювати над завданням, утримувати в полі зору необхідну інформацію, вибирати із завдання ту інформацію (малюнок, букву, фігуру), яка необхідна для роботи. Упевненість у собі й адекватна самооцінка – одна із складових психологічної готовності до школи. У школі багато завдань пов’язані зі здатністю проявити свої здібності й знання перед класом. Коли треба розповісти вірш, розв’язати задачу, важливо вміти голосно, впевнено, зрозуміло викласти свої думки, не пасувати. Важливо, щоб першокласник умів налагоджувати відносини з рідними, іншими дітьми, розв’язувати суперечки, що виникають, домовлятися та виконувати спільні завдання. Ці вміння дають дитині можливість зайняти гідне місце в колективі, знайти друзів. Необхідно, щоб дошкільник адекватно ставився до вчителя – розумів важливість вимог, визнавав його авторитет. Бажання дитини йти до школи – одна з найважливіших і найзначиміших передумов. Коли у дитини є бажання йти до школи, коли їй цікаво вчитися, це допомагає успішно долати можливі труднощі та невдачі. Велике значення для формування цієї риси в дитини має розповідь батьків про школу. Зверніть увагу, з яким інтересом слухають малюки розповідь батьків про те, як вони самі вчилися в школі, як одержували свої перші оцінки, які предмети їм подобалися більше, а які менше. Кілька порад батькам майбутніх першокласників Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому треба рано піднятися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями. Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й в зворотному напрямі, навіть якщо плануєте перший час відводити і забирати її. Переконайтеся, що ваш малюк зможе при нагоді назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері. Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. При купівлі шкільного приладдя давайте майбутньому першокласнику свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов’язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність. З найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато з нею спілкуйтеся, відповідайте на запитання, обговорюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як треба буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів. Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку, завжди називайте її на ім’я й по батькові. І річ не лише в тім, що так дитина легше запам’ятає її ім’я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш. Турбуючись про те, щоб 1 вересня малюк був ошатним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов’язків, ваше зав¬дання — не заважати йому в цьо¬му. Дайте можливість першокласнику проявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора приготовлені одяг і взуття, вчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім батькам чи вчителю. Готуйтеся разом зі своєю дитиною переживати перші неприємності й успіхи: з одного боку, доведеться вчити її непохитно і з гідністю переносити невдачі, з іншого боку — стежити за тим, щоб успіхи не ставали для неї приводом для зазнайства. Змиріться з тим, що ваша «найкраща» дитина може стати об’єктом критики. Це одне з найсуворіших випробувань для батьків, які нерідко схильні впадати в крайнощі. Так, вони можуть кинутися захищати свого малюка від «ворогів», почати зневажливо відгукуватися про вчительку, скандалити з іншими батьками, не розібравшись, брати на віру версію своєї дитини про її «кривд¬ників». Нічим не краща інша крайність — в усьому звинувачувати свого малюка і накидатися на нього із докорами: «маму з татом ганьбиш», «у кого ти такий вдався», «у інших діти як діти...». Обидва варіанти можуть загрожувати найсерйознішими наслідками для незміцнілої дитячої психіки. Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, які потребують додаткового розумового навантаження. Задумайтеся, чи не говорить у вас примітивне батьківське марнославство, а не справжня турбота про дитину. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (приміром, місяць тому), а не з досягненнями його однокласників, дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають проявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до маляти, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі. Казімірова В.Д. вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ст.. №1 | |
| Переглядів: 1036 | Завантажень: 0 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |