Неможливо, погано живучи самим, виховати хороших дітей

            Що можна сказати про  дітей, які виховувались у хороших сім'ях? Відверто кажучи, мені б дуже хотілося сказати, що такими їх виховала школа. Але будемо об'єктивні: школа, враховуючи специфіку, все-таки переконує, повчає, а сім'я - це практична школа моралі. І якщо в сім'ї здоровий клімат, і діти виховуються особистим прикладом батьків у дусі високих моральних начал, за майбутнє молодих громадян можна бути спокійним. Зазначу, що загальної для всіх формули успішного виховання дітей у сім’ї не існує, оскільки вона залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Тому доречно згадати пораду Л.М.Толстого: «Живіть правильно самі, і у вас виростуть хороші діти, неможливо, погано живучи самим, виховати хороших дітей»

              Основними умовами виховання учнів, які можуть бути використані в кожній сім’ї з урахуванням її особливостей, на мій погляд, є:

1.                     Здоровий мікроклімат у сім’ї, його доброзичлива тональність. Що означає здоровий мікроклімат? Його не виміряєш жодним приладом, як ніякий термометр не визначить сердечного тепла. Але він існує не в нашій уяві, а в мільйонах сімей Добре, коли сім’я дружна, всі живуть разом цілеспрямованим і радісним життям, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи. В таких сім’ях, якщо і виникають окремі розбіжності думок і суперечки, вони розв’язуються без роздратувань, приниження людської гідності, крику, взаємних образ. В сім’ї панує повага до думки інших членів сім’ї, цінується авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

2.                    Довір’я до дітей, надання їм самостійності. Якщо дитина бачить, що дорослі вірять в її сили,  чесність, доброту, порядність, переконані в тому, що вона зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір’я окрилює її, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим. Довір’я сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат у сім’ї більш благополучним.

3.                    Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі і дідуся. Батьки мають бути прикладом для своїх дітей у відносинах зі своїми батьками. Учіть дитину з повагою ставитись до дідусів та бабусь, цінувати думку старших у родині.

4.                   Єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних вимог, неузгоджених впливів.  Розумна послідовність вимог потребує від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Виключіть з життя сім’ї свавілля, егоїзм, дрібні розрахунки.

          Любов до дітей - величезна перетворююча сила. Але вона може бути і головною причиною невдалого виховання дітей, коли до них не ставляться розумні вимоги. Таку любов у народі називають "сліпою". На жаль, у сучасних сім'ях є це явище. Деякі батьки вбачають любов до дітей у тому, щоб віддати їм найкращий шматок, створювати для них за будь-яку ціну найліпші умови.

          Пам’ятаймо: виховання дітей у сім’ї не тільки особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги. Про найважливіший стрижень батьківської педагогіки В.О. Сухомлинський писав: «Віра в слово, тонка чутливість до тонких засобів впливу - доброго слова і краси». Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою. 

      Правильно обраний шлях сімейного виховання можна побачити вже у період шкільного навчання дітей. Я з    вдячністю сьогодні відзначу родини  Поведюків, Сивуків, Калюжнюків, Кравчуків, Волошиних, Свередюків, Опанасюків, Джуренків, Гуранських та багато інших, які виховують і собі надійну опору, і державі – справжніх громадян.

 А.П. Макідонова,

заступник директора з виховної роботи

ЗОШ І-ІІІ ступенів  №1 м.Славути