Вітаю Вас, Гість
Головна » 2011 » Січень » 26 » Фото екскурсія по музею школи.
13:08
Фото екскурсія по музею школи.

    Мабуть, кожен учень вважає, що найкращою школою і в Україні, і в світі є  його школа, та, в якій він навчається - і це правильно. Ми ж переконані, що найкраща школа – це наша школа, і зараз ми будемо переконувати у цьому вас.
    Наша школа – найстаріша у нашому місті, вона має довгу і цікаву історію, яка почалась у далекому 1865 році, коли в містечку Славуті відкрито перший навчальний заклад – сільське однокласне народне училище. Швидше всього, приміщення цієї школи існувало як жилий будинок поряд із нині існуючим і було розібране у 1977 році.
    У 1902 році училище одержало нове двоповерхове цегляне приміщення і було перейменоване у двокласне народне училище. Тепер в цьому приміщенні по вул.Козацькій, 38 навчаються молодші класи ЗОШ № 2. В 1914 році в училищі навчалось 259 учнів, школу закінчило 23 учні. Завідуючим училища був Йосип Якович Шитманюк, який мав звання учителя реального училища.
   У воєнні 1914 -1917 роки в приміщенні школи діяв шпиталь.
   У 1918 році школу реорганізовано у семирічку.
   У 1920 року школа отримала назву «Славутська семирічна трудова школа №1». У 1921 році в школі працювало 15 вчителів, навчалось 426 дітей. Навчання було платним.
   У 1928-1929 навчальному році в школу прийнято 54 учні. В 1928 році школа мала 9 класів, 438 учнів, в тому числі "другаків”(другорічників) – 24. Закінчило школу в цьому році 38 учнів. На той час у школі діяли дитячі організації. По звіту за 1929 рік у школі навчалось жовтенят – 56, піонерів – 152, кандидатів у члени ВЛКСМ – 19, членів ВЛКСМ – 0.
   В 1930 – 1931рр. при школі діяв інтернат для проживання дітей з навколишніх сіл. В ті роки школи міста були приписані до славутських промислових підприємств, а тому школа №1 одержала назву "Фабрично-заводська семирічка №1 Славутського фаянсового заводу”. Курс навчання тривав 8 років через наявність нульової групи. В школі навчалось 569 учнів: нульова группа- 81 дитина, I група – 109, II група – 75, III група – 46, IV група – 43, V група – 82, VI група – 93, VII група – 40 учнів.
    В 1932-34 рр. при школі існував Робфак від Київського університету. У 1932 році на робфаку навчалось 214 учнів міста Славути і сіл району, у 1933 році – 565 слухачів. Випускники робфаку одержували середню освіту.
    У 1933-34рр. школу реорганізовано у середню. Перший випуск середньої школи відбулися у 1936 році, школу закінчило 32 учні, в тому числі 3 медалісти: Федір Решетарчук з Цвітохи, Ірина Сергєєва і Зіна Кац із Славути. Серед випускників першого випуску був і Борис Григорович Главацький, який після війни був директором Славутського медучилища.
    У 1936 – 37 н.р. в школі працювало 20 вчителів, навчалось 583 учні. По звіту на 15.09.1938р. у школі працювало 18 вчителів, навчалось 556 учнів. По звіту на 15.09.1940р. у СШ №1 працювало 19 вчителів, навчалось 435 учнів, в т.ч. у 10 класі – 54 учні. До 1939-40н.р. наша школа була єдиною українською середньою школою в місті.
    З вересня 1971 року нове приміщення школи знаходиться по вулиці Кузовкова, 12.
    В 2008 році ми святкували 90-річчя нашої школи. За роки існування Славутська школа №1 дала путівку в життя майже 4 000 випускникам, з них майже 200 були нагороджені золотими медалями.




    В нашій школі працювало чимало видатних вчителів, але найяскравішою постаттю в її історії був Кириленко Сергій Миколайович. 58 років життя він провів у її стінах. Як переступив поріг нашої школи учнем п’ятого класу, так уже й не зміг її залишити після закінчення, аж до самої пенсії. 52 роки трудового стажу!  Він пройшов тут шлях від лаборанта до директора школи, його з теплом згадують тисячі випускників. Ми пишаємося всіма нашими ветеранами.


    А ось тут ви бачите форму, у якій колись ходили наші учні; чорнильниці, які, як діти не старались, не могли вберегти їхні зошити від клякс; першій «калькулятор» наших батьків – логаріфмичну лінійку, підручники, по яких вони навчались. Біля цього стенду завжди затримуються наші ветерани і випускники, згадують різне: хто - перемоги, хто - смішні витівки.


Літопис шкільних поколінь.


1.Наші випускники.

    За 90 років існування нашої школи її закінчили майже 4 000 чоловік. На цьому стенді ви можете побачити фотографії дітей, які навчались тут в 70-х та 80-х роках.  Можливо, хтось з вас впізнає на них своїх батьків.


  

2.   
Вчителі нашої школи, які тут й навчались.


    Оскільки наша школа  -  найкраща, то всі наші учні її дуже люблять. Деякі люблять так сильно, що ніяк не можуть з нею розпрощатись навіть після закінчення. Мабуть, тому багато вчителів нашої школи є нашими випускниками.  На цьому стенді -  їх фотографії.



3.   
Наша гордість.


      З нашої школи вийшли люди, які є знаними і в Україні, і за її межами. Ми гордимося нашими випускниками. Серед них - державні діячі, науковці, керівники підприємств, люди, відомі в Україні та за її межами:

     Гамов В’ячеслав Георгійович - голова комітету фізичної культури і спорту, член олімпійського комітету України.

    Смичок Василь  Бориславович - професор, доктор медичних наук, директор науково-дослідного інституту в Мінську.

    Головчан Володимир Терентійович – професор, доктор фізико-математичних наук.

   Царук Ніна Василівна -  професор, завідуюча кафедрою сучасної української мови Чернівецького національного університету.

    Ковальчук Сергій Станіславович – декан факультету прикладної математики та комп’ютерних технологій Хмельницького національного університету.

    Парфенюк Василь Олександрович - Почесний академік Академії соціальних технологій та місцевого самоврядування Росії.





4.    Нашого цвіту – по всьому світу.



      Нашого цвіту по всьому світу -  розкидала доля наших випускників по всіх континентах. В 16 світу навчаються та працюють випускники нашої школи:

     Андрій Березенський
- учасник республіканської олімпіади з фізики, зараз викладає в університеті в Сеулі;
    Оксана Смолійчук - двічі призерка обласних олімпіад з математики, була президентом міжнародної студентської організації
AIESEC Києва, віце-президентом AIESEC Словенії, працювала у відомих світових фірмах: ”Nike”, DHL, SHELL. Зараз працює в Світовому банку в Гонконзі;
     Таня Нікітіна
– золота медалістка, працює фотомоделлю в Німеччині.




Школа сьогодні.




1.    Сузір’я талановитих педагогів.


     В житті кожного повинен бути той, хто підтримає, заспокоїть, дасть пораду. Такими людьми для нас стали  наші  вчителі. Вони в нас -  найкращі. Серед них -  багато неперевершених майстрів своєї справи. Ми маємо дев’ять лауреатів обласного конкурсу «Вчитель року», 4 вчителів-методистів, 6 «Відмінників освіти України».  Серед найулюбленіших вчителів - Олена Євгенівна Краля. До речі, випускниця нашої школи, яка, здобувши педагогічну освіту, повернулась до нас у новій якості – вчителем історії та права. Її уроки – не просто розповіді чи лекції, це щось таке невловимо дивне, коли ти наче сам відкриваєш нове, невідоме досі. І учні, і батьки, і колеги щиро люблять Олену Євгенівну, а держава нагородила її нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський».

2.    Наші таланти.

    
     Ми переконані: доки не спробуєш, не дізнаєшся, на що ти здатний. Тому наші учні із задоволенням відвідують різноманітні гуртки та пишаються своїми результатами. Є у нас можливість перевірити свій талант у співі, танці, акторській майстерності, ораторстві. Навчаємось ми  і керувати  школою через органи учнівського самоврядування, а це зовсім непросто: планувати, приймати рішення, виконувати доручення і звітувати перед своїми товаришами. Перемагати і помилятися – все це  досвід, який дає нам  стимул  рухатись вперед!
     Не бракує нам й переможців різних інтелектуальних конкурсів і олімпіад. Щороку наші учні завойовують перше місце у нашому місті  за підсумками міських предметних олімпіад. Вони стають і призерами обласних, і учасниками Всеукраїнських олімпіад. На цьому стенді ви бачите їх фотографії.

 

Світ наших захоплень.



1.   
Сходинки до Олімпу.





     Факти свідчать про те, що наші учні не тільки розв’язують задачі, пишуть твори, говорять англійською, вони ще й найкраще бігають, стрибають, грають у футбол та баскетбол. Кожного року наші спортсмени здобувають перемогу в міській спартакіаді школярів. Ці кубки та дипломи - лише мала частина здобутих ними перемог. Сам В’ячеслав Георгійович Гамов, випускник нашої школи, а нині голова комітету фізичної культури і спорту, член олімпійського комітету приїжджає нагороджувати кращих з найкращих.


2.   
Гори кличуть.

     Кожна школа, як і кожна людина повинна мати щось особливе, що відрізняє її від інших. Розумні діти і хороші спортсмени є в багатьох школах, але таких туристів, як  у нас, ви не побачите більше ніде.
Хоча наша школа й не є школою туристичного спрямування, але туризмом у нас «боліють» майже всі учні і навіть вчителі.
   
    Судіть самі - протягом останніх років вони двічі займали друге місце в Україні і двічі ставали переможцями Чемпіонату України зі спортивно-туристичних подорожей серед учнівської та студентської молоді. А 8 серпня 2008 року наші туристи піднялись на найвищу вершину Європи – західну вершину Ельбрусу. Звичайно, таких результатів досягти непросто і ми цим пишаємося.

    Є в нашій школі свої туристичні традиції. Кожен рік 27 вересня всі 800 учнів та 60 вчителів школи на чолі з Андрієм Даниловичем прямують в ліс відзначати Всесвітній день туризму. Сценарій свята розробляє шкільне міністерство туризму та екскурсій. Щороку сценарій змінюється, але залишається головне – кожен учень школи робить те, що йому найбільше до вподоби: орієнтується за легендою і компасом, ставить намет або в’яже туристські вузли на дистанції «Туристські уміння», долає смугу перешкод або просто показує, наскільки гарно вміє співати туристичні пісні.



    
     На цих фото ви бачите, що витворяють наші учні на змаганнях.   Звичайно, щоб подолати такі жахливі перешкоди, потрібно добре знати, як користуватись ось цими спеціальними пристроями – карабінами, жумарами, вісімками.   

   
     Знає вся Славута, що є в нашій школі люди, для яких слово «канікули» неодмінно означає «похід», «гори». Нами пройдена не одна тисяча кілометрів карпатськими стежками – зовсім небагато місць лишилось в Карпатах, де б не ступала нога славутського туриста. На стенді - фотографії з наших походів: Карпати, Крим, Кавказ. Туризм як вид спорту – річ не проста, адже найкоротший маршрут І категорії складності – це щонайменше 130 км. В поході, який зайняв І місце на чемпіонаті України, наші учні разом з директором пройшли 200 км.
 
     Керівник групи заповнює маршрутну книжку, яку затверджує маршрутно-кваліфікаційна комісія. Після походу вона ж видає учасникам довідки про залік походу, які дають право на участь в поході вищої категорії складності.

    
    Двічі маршрути походів проходили українсько-румунським кордоном, йшли наші туристи прямо нейтральною смугою. На це прикордонники видають спеціальний дозвіл. Якщо група піднялась на вершину чи перевал, вона повинна підтвердити це ось такою контрольною запискою, яку залишила там попередня група.

   
     Маршрутна книжка, довідки про залік подорожі, дозвіл на перебування в прикордонній зоні, контрольні записки, звіти про походи – це все можна побачити на цьому стенді.



     А на цих фото - наш похід по Кавказу, який закінчився сходженням на Ельбрус.
Кавказькі вершини – це далеко не Карпати. Вище 3,5 тисяч метрів там лежать вічні сніги та льодовики. Щоб долати снігові схили, потрібно спеціальне спорядження – кішки та льодорубу.

     На стенді - фотографія гірського масиву Ельбрусу зі супутника та сертифікати про сходження на Ельбрус, які видає Ельбруський пошуково-рятувальний загін.



     Завершує експозицію невеличка колекція камінців. Ці камінці приїхали в рюкзаках наших туристів з різних куточків світу. Тут є й дуже знайомі нашим очам і ногам  камінці з Говерли, Сивулі, Лопушної, рожевий мармур з Мармаросів; вже трохи знайомі камінці з кавказького перевалу Балкбаши та Ельбрусу; поки ще незнайомий камінець з Французьких Альп, де бував наш директор.

 

 

 

Переглядів: 2696 | Додав: energy | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: